News

Фотовиставка Ольги Левченко «Тибет у серці моєму»

Національна спілка фотохудожників України, Київська бібліотека ім. В. Виннченка, журнал «Культурний тренд» та Фотоклуб «9х12» представляють персональну фотовиставку члена Національної Спілки Фотохудожників України, члена Спілки Словацьких Фотографів Ольги Левченко «Тибет у серці моєму». Відкриття фотовиставки відбудеться 23 березня 2019 року о 13.00, за адресою: м. Київ, вулиця Кудрявська, 2.

Мета виставки – показати прихильникам фотографії пречудову природу Гімалайських гір, неймовірну міць мовчазних велетнів, тисячолітні буддійські монастирі, стародавні ритуали, тибетські села, важке життя тибетців на високогір’ї. Ладакх - це країна снігових гір і марсіанських пейзажів, яку можна сміливо назвати одним з найбільш чудових куточків Індії, і відпочинок там разюче відрізняється від звичних видів розваг.

Королівство Ладакх - це загублений в індійських Гімалаях високогірний край, затиснутий між Китаєм і Пакистаном. Ладакх ще називають Малим Тибетом. Раніше королівство входило до складу Тибету і відігравало важливу стратегічну роль в регіоні, так як знаходилося на Великому шовковому шляху.

Ладакх - це «країна декількох перевалів», велична і загадкова. Це найвище плато Індії з перепадом висот від 2750 до 7672 метрів. Чаруючи своєю красою, Ладакх є недослідженим раєм на землі. Високі перевали створюють унікальну екосфе-ру, і подорожі тут, звичайно, даються нелегко. У кліматі з'єднуються умови пустелі і Арктики, і Ладакх часто називають «холодною пустелею». Температура тут коливається від - -40°С взимку і до +35°С влітку. Тільки тут можна страждати від сонячного удару і обмороження одночасно.

Ладакх - це не типова Індія, де багато бідних, жебраків, бруду і найрізномані-тніших храмів і вірувань. Ладакх переважно буддійський, хоча багато проживає і мусульман, і тут немає жебраків, і до вас не будуть приставати на кожному кроці.

Королівство Ладакх - одне з найкрасивіших і загадкових місць в Гімалаях. У Ладакху практично немає рослинності через сухе і жарке літо, холодну зиму і нестачу вологи. А вся рослинність, яка більш-менш зеленіє біля водоймищ і в місцях поливу - це ломбардські тополі і кілька видів верби - посаджені руками людини і варті великих складнощів і турботи, втім, як і все життя в Гімалаях.

У 1950-ті роки Китай з його «культурною революцією» вдерся в Тибет, і про-цес активної колонізації проявився в руйнуванні буддистських храмів і релігійних переслідувань місцевого населення. Далай-лама був змушений покинути свій палац Потала в Лхасі (Тибет) і оселився в м. Дхармсала в індійському штаті Хімачал-Прадеш. Тибет, таким чином, втратив більшу частину своєї буддистської культурної спадщини, а Ладакх придбав неофіційний статус «другої батьківщини буддизму». Караванні шляхи з Китаю, Тибету і Китайського Туркестану виявилися відрізаними від гірського Ладакху. Каравани з Кашміру сьогодні - данина минулому: після того, як були прокладені пристойні шосе, більшу частину товарів возять вантажівки.

На висоті 3000-4000 м сільськогосподарський сезон дуже короткий, майже, як в північних країнах, і встигає визрівати не так багато культур. Абрикоси - один з небагатьох експортних продуктів регіону (другий - кашемір), в долинах річок вирощують головним чином картоплю, ячмінь, пшеницю, з недавнього часу - рис (раніше він був у цих місцях розкішшю, але завдяки субсидіям уряду Індії став навіть дешевше інших злакових).

З 1974 р. індійський уряд «відкрив кордони» для туристів і прийняв ряд захо-дів з розвитку «пригодницького» туризму в Ладакху. Незважаючи на кашмірське питання, в даний час регіон відносно безпечний, і туристичні послуги могли б скласти основу місцевої економіки. Але поки лише мала частина місцевих жителів зайнята в туристичному бізнесі (менше 5%), а половина працездатного населення - безробітні.

Архітектура Ладакху розвивалася під впливом Тибету та Індії, в основному, як монастирська. Монастирі в Ладакху називаються «гомпа», що означає «місце для медитації». Сільські жителі за традицією відправляють в ченці (лами) хоча б одного з синів.

Гомпи ставлять на південних схилах і на виступах гір, на краях ущелин. Гомпа - є центром будь-якого села. Ладакх займає друге місце в світі після Тибету за кількістю буддійських монастирів і ступ. Цей район до самого горизонту усіяний монас-тирями, прапорці, яких розвиваються від невблаганного холодного гірського вітру. У деяких районах на одному квадратному кілометрі можна зустріти одночасно до 100 ступ.

Басго Гомпа, Сашикуль Гомпа, Сток Гомпа, Тиксей Гомпа, озеро Пангонг, озеро Кьягар Тсо, озеро Цо Морини, озеро Тсо Кар, село Карзок, долина Рупшу, долина Дакток, долина Ламаюру, монастир Ламаюру, перевал Тангланг Ла – це далеко не весь перелік побаченого, і від цього чудового, неповторного краю залишилися незабутні, яскраві враження.

В Ладакху є можливість застати минаючу епоху. Це не просто образний ви-слів. Там ще є шанс побачити людей, які живуть на землі і обробляють її так, як це робили їхні предки протягом тисяч років, людей, які живуть за старими звичаями, ходять в національних костюмах, займаються старими ремеслами, успадкованими від предків. Але, на превеликий жаль, все це минає. І процес цей незворотній. Ми самі є ініціаторами і провідниками цього процесу, приносячи в світ цих людей свої інтереси, знання, гроші і образ мислення. І люди змінюються прямо на очах. І все-таки, в Ладакх потрібно їздити. Їздити для того, щоб встигнути застати цю зникаючу культуру і спробувати дізнатися і побачити якомога більше і глибше її. Ми можемо тільки фіксувати й осмислювати побачене для того, щоб мати шанс донести це до інших. І робити це потрібно з максимальною повагою і розумінням того, який це цінний дар - жива культура Тибету.

Виставка працюватиме до 13 квітня 2019 року з 11:00 до 17:00. Вихідні: п’ятниця, неділя.

Вхід вільний.

Add Comment
News can comment registered users only